Інструкції до дій: реформи Болгарії (Частина 2)
Зарплата у Болгарії в 1997 році становила 10, а пенсія 2 долари США, а саму країну буквально затопила хвиля організованої злочинності. Проте, за 10-11 років Болгарія повністю змінилися. Валовий внутрішній борг скоротився зі 112% до 17%, зарплатня зросла до 500, а пенсія – до 250 доларів, повідомляє “Інвестор”.
Болгарія є своєрідною країною в сенсі того, що реформи проходили в неї в кілька етапів з періодами відкочування та стагнації. За часів Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) структури СРСР, Болгарія була значним експортером хімічної та фармацефтичної продукції, продуктів сільського господарства. А ще вона експортувала зброю та наркотики до країн Близького сходу та Африки. Цей останній факт спричинив у перехідний період виникнення потужних злочинних угруповань поєднаних із державними структурами.
Інструкції до дій: реформи Словаччини (Частина 1)
В Болгарії виникло таке явище як “червона мафія” – злочинні структури, що складались із колишніх працівників спецлужб. Внаслідок дій злочинності, яка активно підминала під себе економіку, в 1996 році навіть загинув прем’єр-міністр Андрєй Луканов.
Перша хвиля реформ була розпочата у 1990-91 роках. За час її проведення було лібералізовано ціни на споживчі товари, нерухомість та обмін іноземної валюти. Особливо важливим заходом була реституція конфіскованоого комуністичною владою майна колишнім власникам. Цим заходом було сформовано клас болгар, зацікавлених у захисті прав власності. Також, завдяки цьому зріс приватний сектор із 20% у 1991 до 50% у 1994 році.
Друга хвиля реформ відбувалась у 1997 – 2001 роках із перемінним успіхом до 2009 року. В цей час були зроблені найбільш значущі зміни. В цей період було реорганізовано банківський сектор, інституалізовано валютну раду, проведено приватизацію, здійснено пенсійну реформу, унормовано податкове законодавство з зальноєвропейським, суттєво скорочено армію (з 110 до 60 тисяч).
Інструкції до дій: реформи Естонії (Частина 3)
В 1996 році в Болгарії збанкрутувала третина усіх банків, після чого було засновано валютну раду. Вона прив’язала болгарський лев до німецької марки (згодом до євро). Це в свою чергу дисциплінувало фіскальну політику, дефіцит не перевищував 4,4%.
На початках в банківській сфері Болгарії існувало 7 галузевих банків, що фінансували певні галузі економіки. Існувало два особливих банки – ощадний та зовнішньоторговельний. В 2008 році було реформовано фіскальну політику і запроваджено фіксований податок на прибуток у розмірі 10%. Завдяки запровадженню низького та фіксованого податку було виведено значну частину економіки із тіні.
Третя хвиля реформ проходить у 2009 -2013 роках. Було частково втілено у життя адміністративну та пенсійну реформи, медичну реформу, зменшено ухиляння від податків.
Реалізація адміністративної реформи включала в себе зменшення кількості міністерств та агенцій. Внаслідок реформи було скасовано два міністерства, а із 120 державних агенцій закрито було тридцять. Важливим кроком було створення єдиної зарплатної сітки та кар’єрного просування по службі для державного сектору. Це унеможливило зловживання, найчастішими з яких були призначення службовцями собі величезних премій.
Дефіцит у пенсійній системі складав близько 3 мільярди щороку. Цю проблему вдалося вирішити завдяки поступовому збільшенню пенсійного віку. Також скасувано норми, що дозволяли працівникам поліції та армії виходити на пенсію після 15 років служби.
Однією із важливих реформ для громадського життя країни була заборона паління в громадських місцях та збільшення ПДВ на цигарки та тютюн.
Болгарія потребує подальшого реформування, про що і говорять дані численних досліджень. Лише третина людей задоволені рівнем свого життя і тільки 32% підтримують демократію. У 2005 вона стала членом НАТО, а у 2007 – членом ЄС. Хоча ці рішення були значною мірою для того, щоб стимулювати реформи в країні. Незавершеність усіх напрямків реформ і далі залишають Болгарію однією із найбідніших країн об’єднання.
Інструкції до дій: реформи Угорщини (Частина 4)
Отже, Болгарія є чудовою ілюстрацією напівреформ і половинчастих рішень. Зміни ніби відбуваються, але часто вони супроводжуються стагнацією та кроками назад. Причин для цього багато. Проте, ключовими експерти вважають повільне впровадження змін на початковому етапі та старі еліти, котрі на певний час захопили владу в країні. Незважаючи на усі ці проблеми, Болгарія все ж отримала довіру від ЄС і продовжує нелегкий шлях реформ.
