Вже декілька місяців поспіль український медіапростір переповнений матеріалами про можливу участь Володимира Зеленського у виборах Президента України. Думки експертів сильно розділилися. Хтось бачить в позасистемному кандидаті шанс змінити усталену олігархічну систему влади, а хтось, критикує його за відсутність політичного досвіду і ймовірну залежність від олігарха Ігоря Коломойського.
Нещодавно сам Зеленський відкрито заявив про те, що він йде в президенти. Заяву він зробив за кілька хвилин до Нового року, замість новорічного привітання чинного президента.
31 грудня телеканал 1+1 був лідером телеперегляду серед глядачів, набравши близько 20% усієї аудиторії:
В цій ситуації пригадується, як в 2004 році ряд українських телеканалів транслювали новорічне привітання Віктора Ющенка, а не Леоніда Кучми – тоді діючого Президента. В тому числі й “5 канал” олігарха, а нині Президента України Петра Порошенка.
Зараз до самих виборів залишилося ще близько трьох місяців, але вже можна зробити певні висновки.
Перший і найважливіший – можливість позасистемних кандидатів йти і насправді претендувати на президентський пост. Це показує нинішню різницю між молодою українською демократією і авторитарними режимами в Росії, Білорусі, Казахстані, Таджикистані та інших пострадянських країнах.
Своєю заявою Зеленський став ворогом більшості диктаторів, давши приклад тамтешнім опозиціям.
Путін, Лукашенко, Назарбаєв, Бердимухамедов бачать у Зеленському особистого ворога. В їхніх очах він бунтівник і підбурювач до зміни політичних лідерів у країнах, якими вже давно одноосібно керують диктатори, котрі свої кабінети зазвичай покидають тільки в білих капцях.
В Україні продукти дорожчають швидше, ніж росте зарплата
На користь Зеленського говорить і соціологія. Ще до офіційної заяви про участь в виборах, центр «Соціальний моніторинг» та Український інститут соціальних досліджень імені О. Яременка провели масштабне опитування громадської думки, згідно з яким, якби вибори Президента відбулись наступного тижня Володимир Зеленський отримав би 10,8% голосів (15% від тих, хто визначився та голосуватиме). Його випереджає тільки Юлія Тимошенко – 13,4% (18,6%). Окрім них теоретичні шанси на потрапляння до другого туру мають Юрій Бойко – 8,5% (11,8%), Анатолій Гриценко – 8,1% (11,2%), Петро Порошенко – 7,7% (10,7%).
За прогнозами соціологів не менший успіх очікує партію «Слуга народу», за яку з тих хто визначився і піде на вибори готові проголосувати – 14,8%. Окрім цього розраховувати на подолання 5% бар’єру можуть ще партія ВО «Батьківщина» – 19%; партія «Громадянська позиція» – 11,7%; партія «Опозиційна платформа – За Життя» – 11,3%; «Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 10,9%; Радикальна партія Олега Ляшка – 8,4%; Об’єднання «Самопоміч» – 5,3%, та партія «Наші» – 5%.
Отже, зараз, після п’яти років війни і майже повного розчарування в реформах, можна впевнено стверджувати, що в українському суспільстві є особливо великий запит на нові обличчя в політиці. Тому значний відсоток громадян готовий голосувати за молодого і недосвідченого, але позасистемного кандидата, ігноруючи архаїчних “динозаврів” вітчизняної політичної системи.