Жителі москви, пєтєрбурга, уфи, казані та усіх інших міст поки що засинають спокійно і не смикаються від кожного глухого звука у повітрі.
Сьогодні більшість так званих громадян росії поки що схвалюють дії свого фюрера та підтримують вторгнення в Україну, пояснюючи це необхідністю “перемогти фашизм” чи “відвернути страшну небезпеку”, яка нібито насувалась на їхню недоімперію.
Ніхто з них поки що не знає як це жити у підвалах та молитись, щоб під ударами артилерії не завалились перекриття, перетворивши їхній сховок у братську могилу. Вони живуть з тупим, але гордим усвідомленням стрімкого польоту. Щоправда, мало хто з них чітко розуміє, що це політ у прірву і зупинити його вже неможливо.
Світ виписав московії ордер на перетворення на “країну 404”. І зовсім скоро кожен рашист почне усвідомлювати, що те світле радянське минуле, за яким вони так болісно ностальгували і в яке вони невдовзі повернуться, насправді виглядає дуже сіро, голодно, безпорадно, безробітно, убого, безвиїзно, безальтернативно, невмолимо незмінно, контрольовано-ефесбешно та вкінцітунельно безпросвітно.
“Іскандери” в їхніх пустих головах ще поки що сміються. Але ракети на хліб не намажеш і дуже скоро вони намагатимуться зі злістю здирати зі стін напацькані там колись Zвастики та шукати серед оточуючих винних у своїх злиднях. Залишки другої армії світу, що повернуться в країну, принесуть їм усю свою лють через поразку, жах та смерть, ненависть до усього і усіх, навіженість та нестримне бажання продовжувати грабувати, ґвалтувати та вбивати.
Адже росіянцям абсолютно непринципово хто буде наступною жертвою – вони просто бажають повторювати знову і знову. На їхніх розбитих танках в країну в’їдуть наслідки катастрофічних економічних санкцій, які щодня вичавлюватимуть з куцого бюджету рашки останні соки та гроші. Ці всі суми йтимуть широким потоком на відновлення України та виплату контрибуцій за горе та біль, які рашизм приніс нашій країні.
Міжнародні суди регулярно присилатимуть в оркостан нові й нові ордери на арешт нововиявлених воєнних злочинців. І ті , кого силою вивозитимуть на суди та трибунали за кордон, будуть лити крокодилячі сльози, підвиваючи “Я просто ісполнял пріказ!”. Їхні списки будуть гнітючим нагадуванням рашистам, що у 21 столітті за фантомні болі за вигаданими перемогами минулих століть платять не орденами, а тюремними термінами та світовою ганьбою.
Невдовзі почнеться розпад штучної імперії, як вже колись було у 1991-му. Бо багато з тих, хто утримувався в країні під назвою “федерація”, зрозуміють, що як тюрму не назви, красивішою вона не буде ніколи. І це пожене народ геть з-під московського рабства у новий світ, який вони самі собі будуватимуть. Але цього разу розпад росії буде проходити через загальну різанину громадянських воєн вчорашніх власників паспортів з куркомутантом на обкладинці на теренах найбільшої геополітичної території світу.
Адже все, що зуміла виростити та виховати в своїх громадянах рашиська деградація – тотальна сліпа ненависть. Щоправда, відбуватись це вже буде у зовсім іншій країні, яка вже буде обнесена з усіх боків високими парканами з високовольтним струмом по огорожі вздовж цілого кордону.