Із 12 мільйонів українських пенсіонерів дві третини отримують мінімалку, тобто фактично живуть за межею бідності. В той же час в Німеччині пенсіонери найбільш купівельноспроможна верства населення, повідомляє “Інвестор”.
З 18 мільйонів німецьких пенсіонерів лише кожен шостий – бідний за німецькими мірками. Середня пенсія по країні складає 1125 євро для чоловіків і 750 для жінок.
Пенсійна система Німеччини є однією із найстаріших, адже почала діяти фактично від XIX століття. В її основі лежить так званий “пакт поколінь” (для нас більш зрозуміла назва солідарна система), тобто працюючі утримують пенсіонерів.
Державне пенсійне страхування розпочиналося в країні від 1% від заробітної плати, а на даний час є на рівні 19%. При чому половину суми сплачує працівник, а половину роботодавець.
Розмір пенсії залежить від розміру зарплатні – чим більше ти сплачуєш тим більшу будеш отримувати пенсію. Для розрахунку пенсії береться 35 найприбутковіших років роботи. Право на отримання регулярних виплат з державного бюджету мають тільки ті особи, котрі принаймні 5 років сплачували кошти до Пенсійного фонду.
Розрахунок років виходу на пенсію проводиться за схемою:
- народжені до 1958 – у 65 ;
- від 1958 – у 66;
- від 1964 – у 67 років;
При наявності стажу у 45 років можна вийти на пенсію раніше встановлених рамок. Пенсії в Німеччині оподатковуються зараз це половина від отриманої суми, а вже з 2040 року в повному обсязі.
Окрім державних пенсій можуть існувати спеціальні – пенсії від великих корпорацій, а також можуть існувати спеціальні галузеві пенсії. Окрім державного Пенсійного фонду німці заощаджують у приватних. Держава усіляко цьому сприяє створючи податкові пільги.
Проте, німецькі пенсіонери не живуть лише із однієї пенсії, більшість з них мають заощадження в акціях чи на депозитах, також близько 15% пенсіонерів продовжують працювати. Уряд країни уже планує проводити зміни в цій монолітній системі, адже орієнтовно в 2030 році кількість пенсіонерів переважить кількість працюючих.
Німеччина є яскравим прикладом того, що громадянин має турбуватися про своє майбутнє, тобто не лише очікувати підтримки від держави але і самому проводити планування. Водночас держава бере на себе зобов’язання дотримуватись усіх умов та сприяти таким громадянам.