Рік тому Баума мало хто знав, а зараз він автор і “локомотив” реформи ринку азартних ігор та глава фонду Банкової щодо боротьби з коронавірусом.
Детальніше про це розповідає Інвестор-ЮА.
Вбийте в Google Борис Баум і почитайте перші два десятка заголовків. Якщо їм вірити, то перед вами – провідник олігархату, лобіст великого російського бізнесу і новий фаворит Банкової.
Більш перевіреної, ніж заголовки, інформації про Баума небагато: уродженець Латвії, багато років був топ-менеджером у фінансово-промисловій групі VS Energy (бенефіціари – росіяни Олександр Бабаков, Євген Гінер і Михайло Воєводін), минулої осені несподівано з’явився як лобіст Банкової щодо законопроекту про легалізацію грального бізнесу. А на початку квітня цього року він очолив благодійний фонд Прайм, який збирав гроші з українських олігархів на боротьбу з коронавірусом.
Хто він зараз, як потрапив до оточення Зеленського, чому йому довірили робити реформу мільярдного ринку азартних ігор і що він робить із грошима українських олігархів, які вони дали на боротьбу з коронавірусом – детальніше в інтерв’ю нижче.
Офіс президента, громадянство і бізнес
– Ви відомі в Україні як менеджер групи VS Energy з інтересами в енергетиці, готельному та банківському бізнесі (Прем’єр Готелі). Але зараз ми зустрічаємося з вами в Офісі президента України. У якому статусі ви тут зараз? Хто такий Борис Баум у травні 2020 року?
– Борис Баум – громадянин України, сьогодні я в статусі позаштатного радника заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка.
– Українське громадянство у вас давно?
– Ні, мені дали його 16 січня.
– Чи маєте ви зараз відношення до VS Energy?
– Ні, я звільнився 4 квітня 2015 року. Там назрівав корпоративний конфлікт, і я вирішив, що не хочу в ньому брати участь.
– Ви пішли разом із Михайлом Спектором?
– Я пішов раніше.
– А чим займалися майже п’ять років після цього?
– Півтора року займався телеканалом RTVI (власник – Мікаель Ісраелян). У 2017-2018 рр. був у Ризі. З серпня 2018 до червня 2019 допомагав створювати платформу для інтернет-казино в Україні для великої міжнародної компанії EGT.
– Чим ви займалися в EGT (Болгарський розробник ігрового софта Euro Games Technology)?
– Я прийшов як антикризовий менеджер, коли вони звільнили все керівництво. Вивчав, як влаштовано глобальний ігровий онлайн-бізнес, їздив світом на різні гемблінгові виставки, розібрався в інтернет-ліцензування.
– Цей досвід у гральному бізнесі мав на увазі глава фракції Слуга Народу Давид Арахамія, коли коментував вашу появу в ОП та участь у розробці закону про азартні ігри?
– Напевне так. Але був ще попередній досвід у VS Energy. Я коли прийшов у 2005 році, вони якраз у готелі Прем’єр-Палас казино запускали. Це було місце тусовки всіх акціонерів, і я бачив-розумів, як це робиться, як взагалі казино працює. Але розуміння того, як влаштовано весь ринок, як відбувається легалізація, сертифікація учасників ринку, я отримав в 2017-2019 роках, коли створював тут ігрову платформу для онлайн-казино і букмекерства.
– Якийсь власний бізнес в Україні у вас є?
– Зараз немає. Але колись я займався альтернативною енергетикою. Мій сусід розробляв твердопаливний котел, і я став його першим інвестором. Ми налагодили виробництво і побудували багато котелень. Найвідоміша – це котельня біля церкви в Ботанічному саду імені Гришка потужністю 3 МВт, вона мені належала. Таких активів було дуже багато.
– І вони у вас зараз залишилися?
– Ні, я вийшов звідти.
– А як ви опинилися в Офісі президента?
– Поява в ОП пов’язана з гральним законом. Те, що до цього був причетний Давид Арахамія – правда. Ми у свій час жили з Давидом в одному котеджному містечку. Але я був більше знайомий не з ним, а з його дітьми. У нього четверо дітей, у мене п’ятеро, вони спілкувалися. На дні народження його дочки познайомилися-розговорилися, і я згадав, що займаюся онлайн-казино. У червні Давид розповів, що йде в команду Зеленського і попросив подивитися драфт закону про легалізацію грального бізнесу. Я подивився і написав свої рекомендації і концепцію з приблизним розрахунком, скільки може отримувати бюджет, – Давиду сподобалося. Він познайомив мене з Кирилом Тимошенком, показали концепцію, він сказав – супер. У літаку до Миколаєва (17 липня 2019 го – Ред.) Давид розповів президенту, що є такий план легалізації. І мене запросили в ОП.
– Навіщо? Презентувати Зеленському концепцію?
– Так. Були ще (прем’єр-міністр Олексій) Гончарук і (глава Мін’юсту Денис) Малюська, і Давид із Кирилом. Я пояснив, що відбувається в Україні зараз, який це ринок, скільки недоотримує бюджет. Вони сказали “офигеть”, задали пару правильних питань і запитали, чи можу я зробити те, що написав. Я відповів, можу, якщо буде дві складові: ваша політична воля, Володимире Олександровичу, а Давид підтримає, так як потрібні голоси депутатів. Із ринком я обіцяв домовитися, за якими правилами треба буде працювати.
І мені дали півтора місяці, щоб розробити закон і схему легалізації ринку азартних ігор.
Рівно через півтора місяці, 26 вересня, я презентував кінцеву версію тексту законопроекту. Ініціатором мав би бути Кабмін. Уже перед першим голосуванням лобісти включилися в боротьбу, і все пройшло не так, як планували.
І я не бачу ніякого конфлікту інтересів. Некоректно говорити, що закон прописано під Прем’єр-Палас
– Перш ніж говорити про інших лобістів, давайте обговоримо ваш потенційний конфлікт інтересів. Ви 10 років працювали в групі, що володіє однією з найбільших мереж готелів. А ваш закон дозволяє казино і зали ігрових автоматів тільки в готелях. За українськими мірками це цілком лобізм.
– Ті, хто розуміє суть ринку, не ставлять таких запитань. Увесь ринок хоче цей закон, тільки кілька гравців проти.
Правильніше було б питати, не чому Прем’єр-Палас хоче відкрити казино, а хто і чому не хоче давати їм та іншим гравцям легально працювати. Якщо бути точним, то група Premier – далеко не найбільший власник готелів. У них всього п’ять своїх готелів. Решта в управлінні Premier International.
І я не бачу конфлікту інтересів. Некоректно говорити, що закон прописано під Прем’єр-Палас. Так, там було багато в чому краще казино України. Але сьогодні в Києві, наприклад, у Леоніда Юрушева три готелі, в яких можуть з’явитися казино, а у групи Premier одна. При цьому ще є світові мережі Hilton, Hyatt, Sheraton.
ПРО ГРАЛЬНИЙ ЗАКОН
– Ви постійно говорите, що ваш законопроект наведе порядок на ринку. Як?
– Трохи історії. З 2009 року і до сьогоднішнього дня, весь гральний ринок в Україні – це різного ступеня легальності схематоз. Коли 11 років тому Юлія Тимошенко заборонила гральний бізнес, легальною залишилася тільки державна лотерея. У 2012 році її застосування дуже сильно розширили. Є такий дуже відомий в гральному світі російський бізнесмен Олег Бойко, засновник групи Ritzio. До закриття в Росії грального бізнесу вони були лідерами ринку, з великим бізнесом – заробляли мільярд доларів на рік. У 2012 році Бойко, розуміючи, що його бізнес у РФ розвалився, приїхав в Україну і запропонував екс-міністру МВС Віталію Захарченку разом з екс-генпрокурором Віктором Пшонкою внести в закон про держлотереї маленьку правку: дозволити відеолотерейні термінали (VLT). Така практика у світі є, але не в такій збоченій формі, як у нас. Замість VLT за фактом встановили нелегальні “іграшки” і відкрили мережу гральних автоматів. Вони відразу домовилися, що відкриють тільки 1000 залів і будуть спокійно заробляти гроші.
– Під якою ліцензією це зробили?
– Не МСЛ і не УНЛ. Це була ліцензія Патріот. Вони під нею грали рівно півтора року. Захарченко і Пшонка тримали цей ринок, не було жодного зайвого залу. А в 2014 році після Революції Гідності всі “кришувальники” втекли, але ринок – залишився. На нього звернув увагу пан Третьяков (екс-нардеп Олександр Третьяков, нинішній співвласник УНЛ – Ред.). Він швиденько прикрив Патріот, взяв під контроль УНЛ, це відома інформація. І сказав: тепер побудую ринок під себе. Заблокували МСЛ, оскільки в МСЛ зайшов Альфа-Банк, і бізнес потрапив під антиросійські санкції.
Й УНЛ на якийсь час залишилася одна на зростаючому ринку. Третьяков придумав схему: бажаючим відкрити зал, вони давали виписку з реєстру про ліцензії. За що власники залів платили їм 30%. І в принципі всі були задоволені. Можна було не дуже напружуючись заробляти до $5 млн на місяць. Так це працювало до 2018 року.
– Чому схема зламалася?
– В якийсь момент взяв верх український менталітет, почалася анархія. Стали масово відкриватися вже зовсім нелегальні зали, які знаходилися під кураторством прокурорів, генералів, депутатів, ще когось. У якийсь момент це вийшло з-під контролю, поліція просто махнула на них рукою. Так ми прийшли до того, що на початок 2019 року в країні вже було 10 000 ігрових залів, плюс букмекери теж перевзулися в VLT. І все це – 10 000 залів, тисяч 200 автоматів, під одним законом про держлотереї. Вийшло, що він регулює й автомати, і лотереї, й онлайн-казино, і букмекерів. Додайте до цього близько півсотні підпільних оффлайн казино, які кришували місцеві авторитети і прокурори. Загалом, чиста корупція.
– Як МСЛ повернулася на ринок?
– МСЛ розблокували в 2019, коли туди зайшли Сергій Пашинський і Віталій Хомутиннік. Вони переманили під ліцензію МСЛ сітку Космолот, яка заробляла до $500 000 на місяць, МСЛ відразу ожила.
– Яка частка з цих 10 000 залів працювала легально?
– Найпарадоксальніше, як виявилося, те, що МСЛ, УНЛ і Патріот на трьох контролювали всього 2000 залів, і в принципі справно платили податки. А весь інший ринок був сірим, і легальні гравці не могли з ними боротися – поріг входу дуже низький. У тебе є 10 000 доларів – відкривай зал. Поліція вже просто ходила і збирала по 1000 грн із залу, годувалися багато.
За фактом вийшло, що у нас у країні 20% легального бізнесу, 80% – нелегального. І першими на сполох забили великі гравці. Все почалося з того, що PariMatch вирішив, що не хоче платити УНЛ, і за допомогою юриста Андрія Астапова з Eterna Law розробили окремий законопроект про букмекерську діяльність. PariMatch – це вже глобальний гравець, вони номер 5 у світі. І вони розуміли, що їм невигідно працювати поза правовим полем. Якраз драфт їх законопроекту влітку 2019-го і запропонував подивитися Арахамія. З цього все почалося.
– Спочатку ідея Зеленського полягала в тому, щоб створити окремі ігрові зони.
– Так. Але, коли у тебе вже є великий, нелегальний ринок, то його спочатку треба легалізувати, а вже потім пробувати кудись винести. Про це, до речі, була моя перша суперечка з Гончаруком. Моя позиція, щоб винести азартні ігри в умовний Бердичів, спочатку потрібно виділити 100 млрд, щоб побудувати туди залізницю, аеропорт, інфраструктуру всередині міста. На Банковій подумали, і визнали, що Україна поки до такого сценарію не готова.
Потім була ідея, що все може бути тільки у великих готелях 5 зірок, я показав їм дуже смішну статистику. Знаєте, скільки в Україні 5-зіркових готелів? 33, з яких понад 150 номерів всього лише в десяти. Всього у нас готелів 346, з яких нормальних 240. Президент здивувався.
– Чи правильно, що найскладніший сегмент – ігрові автомати. І там велике протистояння?
– Так. Ми прийшли говорити з ринком. Офіційний ринок у нас – це власники двох ліцензій УНЛ і МСЛ, Третьяков і Пашинський-Хомутиннік відповідно. Є ще президент МСЛ Георгій Ложенко, він працює з усіма, заробляє 5-10 млн грн на місяць і його все влаштовує. Їхні інтереси лобіюють деякі відомі і впливові юристи.
Є ще ряд гравців, яких “кришують” деякі місцеві силовики або криміналітет. І вони більше не хочуть так працювати. Ринок хотів від цих ліцензійних “матерів” відірватися.
А легальним гравцям не подобалося, що їх доходи від’їдають нелегали. І ринок підтримує наші пропозиції, що сірих залів не має бути.
Така ж історія і в онлайні: що PariMatch, що Фаворит, що інші великі гравці хочуть легалізуватися. У них сильна мотивація, зараз схема виведення клієнтських грошей на банківський рахунок може “з’їдати” до 15% від суми. Їм простіше витрачати на транзакції 0,5%, платити податки і бути легальними. Тому вони і писали закон.
Офіційний ринок у нас – це власники двох ліцензій УНЛ і МСЛ, Третьяков і Пашинський-Хомутиннік відповідно. Є ще президент МСЛ Георгій Ложенко
– В оффлайн казино проблемних гравців немає?
– Ні. У Прем’єр-Паласі, Intercontinental, Fairmont давно готові стоять приміщення, обладнані під казино. Тільки чекають закону. Вони роками втрачають гроші на оренді, непрацюючих казино. Навіщо? Правда в тому, що ніколи Юрушев та інші не повернуть гроші за свої готелі, якщо в них не буде іншої доданої вартості, крім готелю. У нас усе погано – ні туристів, ні ділових заходів. А готелі Леоніда Юрушева коштували $700 млн. Коли ти стільки вже витратив, то навряд чи будеш схематозити на ліцензії.
– У законопроекті передбачена так звана інвестиційна безкоштовна ліцензія на казино для тих, хто побудує готель категорії 5 зірок на 150 номерів.
– Так. Щоб було вигідно будувати готелі. Велика “п’ятірка” мінімум $50-100 млн коштує. 10 років за ліцензію казино ти не платиш. Тобто 25% вартості окупається тільки за рахунок казино.
– За вашими словами, майже всі за, але перше читання законопроекту було провалено?
– Найбільші лобісти статусу кво – Третьяков і Ложенко, вони билися до кінця, щоб закон не відбувся. І коли перше голосування не пройшло, вони думали, що здобули перемогу, зберігають своє положення, і їм далі будуть усі платити.
Вони реально всі помилилися.
Президент Зеленський своїм вольовим рішенням закрив усіх. А структури МВС Арсена Борисовича (Авакова) і СБУ забезпечили фактичне виконання цього завдання.
Окремо – лотерейщики, казино, букмекери, готові заходити в ринок легально.
У підсумку законопроект отримав у першому читанні 260 голосів. Я думаю, у другому читанні буде ще більше. Ринок полетить сам по собі, потрібно просто доробити розпочате.
– До цього часу реально закриті всі зали ігрових автоматів?
– Ну, є десь там зали для обраних, для своїх. Це вже не системний бізнес, із вулиць усі прибрали. Але і податків зараз – нуль.
– Минулого вівторка у вас була зустріч із Зеленським щодо питань грального бізнесу. Що на ній обговорювали?
– Варіант законопроекту до другого читання й обговорювали. Президент не відступає ні на крок: закон для всіх напрямків: наземні казино, онлайн-казино, онлайн-букмекерство, наземне букмекерство, лотереї і покер; для всіх рівні правила роботи на ринку; регулятор – Комісія з нагляду за гральним бізнесом; жорсткий моніторинг; кримінальна відповідальність за порушення.
– Як закон позначиться на ринку?
– Ринок спочатку зменшиться в десятки разів. Було 200 000 автоматів, а за новими правилами їх буде тисяч 10. Ми зробили все, щоб цей ринок звузити і контролювати.
Філософія законопроекту – щоб азартні ігри не були доступні скрізь, а тільки в готелях і тільки на легальних автоматах із софтом від світових виробників. Ще одна проблема українського ринку – майже всі використовували нелегальний підроблений софт і накручували відсоток повернення грошей гравцеві, який захочуть. Наприклад, в Америці цей показник законом встановлено на рівні 98%, грубо кажучи, людина 100 доларів закинула, а 98 виграла. В довгу все одно програєш, але граєш довго, а у нас на Вокзалі могли і 20-40% накрутити, щоб програвали швидко і без шансів. Виробники софта самі контролюють цей показник, так що тут ще і захист клієнта-споживача.
80% поправок – від депутатів президентської партії Слуга народу. І нехай на мене ображаються депутати, але більшість поправок – безглузді.
– Між першим і другим читанням з’явилося 3 500 поправок.
– 3 451, якщо бути точним. При цьому 80% поправок – від депутатів президентської фракції Слуга народу. І нехай на мене не ображаються депутати, але більшість поправок – безглузді. У ОПЗЖ, все просто й одноманітно – заборонити. У Голосу є багато більш-менш раціональних пропозицій від Ярослава Железняка. А у деяких депутатів родичі лудомани, і їх редагування – емоційна травма.
– Ви хочете сказати, що спроби збити законопроект цим валом поправок немає?
– Збивання немає. Є некомпетентність. Є люди, які лобіюють інтереси МСЛ. Ложенко, наприклад, пише, що в законі повинні бути тільки лотереї. Запитуємо: а де казино? Він відповідає, що казино його не цікавлять. Головне, щоб були автомати, VLT і лотереї. І такого багато.
– Які в законопроекті спірні принципові моменти, за що йде дискусія?
– Сьогодні таких питань по суті вже немає. Був спір про категорії готелів для казино і автоматів. Але сьогодні все вирівнялося. Для казино тільки 5 зірок. У Києві ліцензія – $2 млн, в інших – $1 млн. Є для інвесторів, що побудували 5-ти зірковий готель безкоштовна ліцензія на 10 років. Зали автоматів можна буде ставити тільки в готелях категорії 3,4,5 зірок. Була ще суперечка про те, якого року автомати можна ставити. Поки – випущені не пізніш 2019 року. Але мені не подобається прив’язка до року, а що буде через п’ять років?
– У проміжному варіанті документа з правками була норма про букмекерство у 2-зіркових готелях та в окремих приміщеннях.
– Викреслили 2 зірки зовсім і окремі зали для букмекерів теж. Тепер букмекери тільки в казино і тільки в готелях 3,4,5 зірок. Це був лобізм Фаворита, вони намагалися тиснути. Але, по суті, наземна сітка не потрібна нікому, вони все одно всі в онлайні.
Для онлайн-казино й онлайн букмекерів передбачили ліцензію вартістю $200 000 і $1 мільйон на рік відповідно плюс податок з обороту.
– Це не утопічна ідея? Як ви збираєтеся контролювати оборот?
– Це загальносвітова практика і це дуже легко. Онлайн-казино складається з трьох речей: дані гравців, гаманець, контент. Дані зберігати нескладно, гаманець пов’язано з платіжною системою, а контенту свого немає ні у кого – це все софт світових гігантів. Вони працюють прозоро. Система будується таким чином, що контролюючий орган, припустимо, податкова, бачить загальну суму вкладених і виведених гравцями грошей. У всьому світі так працює.
– В Україні не прийнято платити податки, якщо онлайн-казино продовжать працювати неофіційно?
– Контроль через афіліатів. У законі прописано, що комісія може звертатися в банк, і він може заблокувати рахунок. Це великий ризик, бізнес відразу зупиняється. Сьогодні афіліати (ті, хто рекомендує і приводить клієнтів у казино) заробляють 70% усіх грошей. У Китаї афіліати заробляють 90%. І якщо стежити за афіліатамі, можна контролювати весь бізнес. Так працює весь світ. Тому ганятися за нелегальними дрібними бізнесами стає невигідно. Ми нічого не вигадуємо, так працює весь світ.
– Існуючі гравці побоюються, що конкуренція на ринку після прийняття закону стане жорсткішою, прийдуть російські компанії. Пару місяців назад спілкувалися з PariMatch, їм не дуже сподобався ваш закон.
– Дивовижно. Головні вигодонабувачі цього закону – PariMatch і Фаворит. Їх влаштують будь-які прописані в ньому умови, навіть ліцензія за $100 млн. Фаворит і PariMatch в Україні контролюють понад 70% ринку. І як тільки тут буде все легально, їх, швидше за все, куплять великі глобальні гравці. Саме тому вони хочуть легалізації. Спочатку вони були незадоволені, що їх “вузький” закон про букмекерство відклали, а робимо концепцію на весь гральний бізнес. Зараз проблем немає.
– Як ви ставитеся до норми про реєстр гравців, яким буде обмежено доступ в казино і гральні зали?
– Це дуже хороша норма, світова. Вона дуже добре спрацювала в Білорусі. У чому зло казино? В доступності. Не можна, щоб автомати були на кожному розі. Проблема регулюється ідентифікацією гравця і розміром ставки. Якщо вхід у казино $500, то роботяга до тебе не прийде, щоб поставити останні гроші.
– Але тисячі таких роботяг – це ринок для нелегальних казино…
– Завжди є такий ризик. Але ж якщо спокуси на кожному кроці не буде, як раніше, то більшість людей не будуть шукати спеціальне затишне місце з нелегальним залом. До того ж вводиться жорстка відповідальність за бездіяльність правоохоронців – якщо співробітник поліції знає про нелегальний зал і нічого не робить, то йому може загрожувати від 10 до 15 років позбавлення волі.
– До ідентифікації теж багато питань. До вас не прийдуть грати публічні люди, які не хочуть афішувати своє захоплення.
– Чому? Реєстр – не публічні дані. У нас діє закон про нерозголошення персональних даних. Розкриття цих даних – тюремних термін. Суть ідентифікації в тому, щоб не потрапляли в казино люди молодші 21 року і ті, хто сам добровільно вирішив собі обмежити доступ до азартних ігор. Це жорстка норма для ринку. Білорусь завдяки такій нормі втрачає щотижня 100-200 гравців. Ну і не зможуть потрапити в зал неплатники аліментів, наприклад. Цю норму підтримали всі депутати відразу.
Але зали – це одне. А онлайн не можна заборонити нікому. Можна тільки запропонувати правила гри через зрозумілий і в міру жорсткий контроль.
– Норма про створення гральних зон залишилася?
– Так. Це хороша пропозиція для тих інвесторів, які готові побудувати цілий комплекс із декількох об’єктів, у рамках якого передбачено готель. Зі своїм проектом інвестор може подати заявку на розгляд Кабміну. І якщо його проект створює певну кількість робочих місць, нічого не порушує, інвестору дозволять побудувати біля готелю окрему будівлю для казино. І це буде гральна зона.
– Охочі вже є?
– Так. У Херсоні є якісь проекти, на лимані теж. Але це все зокрема, виключення. Прописати кожен випадок у законі неможливо. Локалізація цих зон не регламентується законом.
– Чому Кабмін, а не гральна комісія приймає таке рішення?
– Не знаю. Може, вважають, що комісія буде і так завантажена поточними завданнями.
– Дедлайни щодо прийняття закону із Зеленським обговорювалися?
– Так. Ми думаємо, що закон буде прийнято протягом двох-трьох тижнів. До кінця травня. Вже нікуди тягнути, і сенсу немає – бюджету потрібні надходження.
– Економічний ефект від прийняття грального закону буде яким?
– Це 3-5 млрд грн на рік – мінімум.
– А який оборот кожного сегменту ринку, за вашими оцінками?
– Онлайн казино разом із букмекерами – до $4 млрд на рік. Один тільки PariMatch, думаю, $200 млн заробляє. Наземні фізичне казино – рулетки, столи блекджека – складний бізнес з оборотом в десятки мільйонів доларів. Але казиношники при запуску ринку створять кілька тисяч робочих місць. Близько 5 000 робочих місць створять у залах автоматів. Але суть закону – не одержати всі гроші, це більше історія про контроль і доступ до ринку. Щоб не було свавілля.
– Як швидко після прийняття закону запрацює ринок? Адже потрібно розробити ліцензію, створити орган контролю на ринку…
– Я думаю, до кінця літа ми вже продамо ліцензії. Важливо, щоб Кабмін зараз не зволікав зі створенням комісії, нового органу.
– Ви говорите ми. Вас пророкують у голови комісії із нагляду за гральним бізнесом. Чи збираєтеся очолити цей орган?
– Мені часто задають це питання. Я чесно відповідаю, що присвятити все життя роботі в комісії не хочу – для мене це не так масштабно, дрібно.
– Дрібно… Навіщо ви цим майже рік займаєтеся?
– Але якби вас запросили в офіс Президента і запитали, чи можете ви відрегулювати ринок, який ніхто не міг легалізувати 10 років, вам би це лестило, правда? Я хочу це зробити. І зроблю. Ми виконали з ОП і депутатами дуже велику роботу, зробили неможливе, і це приємно. Я хочу це запровадити. Ми створили закон, який буде працювати автоматично. Там немає ніякого суб’єктивізму.
– Я правильно розумію, що ви не будете подаватися на конкурс на главу гральної комісії?
-Так як у деяких депутатських правках до другого читання в законі це запропоновано, цілком можливо, що жоден українець не зможе податися на цю посаду. Але якщо серйозно – звичайно я хотів би очолити комісію і переконатися, що закон працює.
– Звідки оптимізм і термін до кінця травня, 3 500 правок можна розглядати місяцями?
– Я думаю, буде не так. Усі розуміють, що повернення до минулого неможливе. Ми відбилися від людей, які чинили опір, повернення до старої “квазі лотерейної” системи не буде. Я впевнений, що закон буде прийнято. Взагалі немає ніяких сумнівів.
ПРО ФОНД, АМБІЦІЇ ТА ІНВЕСТИЦІЇ
– Заступник голови ОП сказав, що ви працюєте зараз в Офісі Президента на волонтерських засадах без зарплати…
– Так, це правда. Моя “робота” тут повинна була закінчитися ще в жовтні, якби був прийнятий гральний закон. Але затягнулося. Закон поставили на паузу. І коли почалася історія з коронавірусом, Кирило Тимошенко попросив допомогти з координаційною радою.
Майже одночасно Джек Ма подарував Україні необхідні для тестування реагенти, і ми зайнялися тим, щоб їх привезти з Китаю.
– А яким чином ваш фонд Прайм став розпорядником грошей на боротьбу з СOVID-19?
– Це було пізніше. Пам’ятаєте, президент зібрав великий бізнес і попросив їх допомогти фінансово подолати першу хвилю захворювання. Грошей у бюджеті не було, ми не розуміли, що закуповувати, масок не було – їх вивезли, засобів захисту ніяких взагалі немає. Президент розповів бізнесу, скільки всього потрібно Мінохоронздоров’я. Лікарні розбили на черги – в першій лінії було 284 медустанови. І сказали: хто може, допоможіть.
Тоді ж хтось запропонував купити експрес-тести. Логіка була наступна: хвороба протікає 14 днів, так усі думали. Передбачалося, що експрес-тести допомагають діагностувати хворобу дуже швидко. Потрібні були 200 млн грн, всі погодилися скинутися. Але відразу виникло питання, куди гроші відправляти? Запитали у Ріната Леонідовича (Ахметова), можна ваш фонд використовувати. Він сказав: я б не хотів, щоб там були гроші інших.
– А Андрій Ставніцер не був проти дати свою Корпорацію монстрів під скарбничку?
– Ставніцер був не проти, за умови, що все буде чесно-прозоро. Назва, звичайно, не дуже підходяща, деякі бізнесмени спочатку відмовлялися туди гроші відправляти, мовляв, що за монстри.
Як я сказав, спочатку планувалося, що ми на ці гроші купимо експрес-тести. Але ми їх не купили. Перші пару коробок нам принесли сюди, ми їх перевірили, але гіпотеза про негайне виявленні інфікованих не спрацювала. Тести не показали, що, наприклад, у депутата Шахова коронавірус. План поміняли на ходу. Стали значно прискорюватися в закупівлях костюмів, ПЛРів, ампліфікаторов, шукали по всьому світу щитки, респіратори, щоб встигнути зробити хоч щось до піку епідемії.
Займалися організацією доставок, координацією допомоги бізнесу. АТБ купили ампліфікатори, сільпошники – реагенти, Джека Ма попросили допомогти купити 100 000 ПЛРов. Фонд Новинського оперативно купив ще 100 000 тестів у Кореї. Скажу не хизуючись, все що зараз є в лікарнях для боротьби з коронавірусом так чи інакше пройшло через наш штаб у Офісі президента.
– А як від Корпорації монстрів усе перейшло в ваш фонд Прайм?
– Через них стало складно працювати. КМ – це окремий великий фонд в Одесі, у них купа локальних проектів. У нас закупівлі на десятки мільйонів на день. Це тонни документів. Перебуваючи в різних містах – це складно координувати, ми постійно відставали від наміченого плану на кілька днів. Катя Ножевнікова, яка керує фондом, їздила сюди кожні три дні. Вона фізично дуже втомилася. Всім працівникам фонду Корпорації Монстрів треба медалі видати або щиро подякувати! І ми стали шукати інше рішення. Виявилося, найпростіше зробити новий фонд і перекинути залишки з КМ у Прайм. Тепер я всі документи підписую, у нас поруч склад, усе йде швидше. Останнє розподіл матеріалів на 24 області ми забезпечили за 24 години.
– Але наповнюваність вашого фонду – це гроші тих людей, які сиділи за столом із президентом?
– Здебільшого так. Ми отримали залишок близько 20 млн грн від КМ, зараз компанія Vodafone перевела нам 28 млн грн, і АТБ нам дали 10 млн грн.
– Чим далі буде займатися фонд?
– Поки ми все зробили, всі контракти свої позакривали. Фонд був критично потрібен, поки не було прийнято новий бюджет, і у держави не було грошей ні на що. Бюджет прийнято: ми зустрічалися з главою МОЗ Максимом Степановим і з головним санітарним лікарем Віктором Ляшком, вони сказали, що все готові забезпечити самі. Останні поставки костюмів приїхали. А зараз МОЗ має сам цим займатися.
– Щось у МОЗу не дуже виходить купити захисні костюми.
– Це вже не до нас, нас трохи образили. Але ми відзвітували перед усіма, у нас лежать товсті папки звітів для всіх.
Ось ви із президентом скільки бачилися? А мене він навіть не упізнає. І мені це приємно
– Скільки часу ви готові присвятити волонтерству у стінах ОП?
– Поки не виженуть.
– У чому ваш інтерес ходити сюди як на роботу?
– Якщо хочете – це найвищий ступінь его і марнославства. Ось ви із президентом скільки разів бачилися? А мене він навіть упізнає. І мені це приємно.
– Але ж це не годує. Ви збираєтеся якось монетизувати своє перебування тут?
– Я не бідна людина, можу собі дозволити. Знаєте, в чому різниця між мною і багатьма людьми? Я все своє свідоме життя створюю. А створювати в бізнесі не кожен може. Вкрасти – не складно. А от створити! Я створював величезний бізнес, який заробив для акціонерів $2 млрд за 10 років. Ми створили одну з найбільших керуючих компаній, яка контролювала 30% дистрибуції електроенергії.
– Чи плануєте щось ще створювати?
– Мені подобається в системі працювати.
– Навіть в українській?
– Так, мені подобаються складні речі. Я з корпоративного світу. І тільки два місяці присвячую якимось волонтерським справам. Мені це подобається. Гральний закон був моїм трампліном, я довів самому собі, що можу вирішити дуже складну задачу.
– І на якусь посаду у владі зараз не претендуєте?
– Навіщо? Мене цікавить ця система, не влада. Президент, наприклад, говорить дуже багато класних речей. Зокрема, про інвестиційну няню. Його розуміють не всі. А я бачу сенс у цій інвестняні. Коли люди готові вкладати мільярди, а чиновники і депутати не розуміють, як це працює, то вирішити задачу залучення інвестицій неможливо. А я знаю, як з’єднати бізнес і державу. Нам реально пропонують сотні мільярдів інвестицій, але інвестори відмовляються, тому що з ними непрофесійно розмовляють. У мене є проекти, листи підписані Ердоганом (президентом Туреччини), Макроном (президентом Франції), шейхами арабськими. А там є гроші. І я хочу допомогти з цим, і знаю, як зробити, щоб це було ефективно.
– Тобто, інвестиції – це ваш наступний горизонт?
– Саме інвестиційна няня. Це геніальна ідея. І такі люди як я, можуть її втілити. Тому що довіри до ефективності депутатів і чиновників немає.
– Чим няня відрізняється від інвестради або офісу залучення інвестицій?
– Тим, що ми привезли 25 літаків із тестами і засобами захисту, а МОЗ – поки ні.
Джерело: сайт Ліга.новости
Читайте також: Який транспорт найбезпечніший під час пандемії