Інструкції до дій: реформи в посткомуністичних країнах

Час показує, що тільки успішні реформи можуть забезпечити сталий розвиток. Крім того важливо те, що від реформ не втечеш: рано чи пізно їх потрібно робити. Для того, щоб не винаходити велосипед, можна використати досвід інших, більш успішних реформаторів, пише “Інвестор”.

Чому одні держави багаті, а інші бідні? Що посприяло їхньому успіху? Відповіді на ці запитання можна знайти, якщо поглянути на їхню історію розвитку. Там ми, звісно, не знайдемо універсального рецепту, але кілька важливих уроків отримаємо.

Інструкції до дій: реформи Словаччини (Частина 1)

Якщо спростити, то можна побачити, що всі держави колишнього комуністичного блоку по його розвалу залишились більш-менш в однакових умовах. Проте, кожна з держав вибрала свій шлях до розвитку. 

Інструкції до дій: реформи Болгарії (Частина 2)

Досвід показує, що ранні радикальні реформи виявились кращими, аніж повільні та помірні. Приватизація ж є справжньою дилемою: вкрай необхідна для ринково-економічної реформи, згодом стала все менш популярною. Можна помітити ще одну тенденцію, а саме, що ніколи не пізно розпочати зміни. Це яскраво демонструє Словаччина – країна із запізнілим стартом та Болгарія, в якій реформи супроводжувались частим відкочування назад. Та головне те, що реформи не є вічними. Економіку потрібно не лише змінити, але й утримати ці зміни. Прикладом того, як можна потужно стартувати, а згодом відкотитися назад для нас служать перетвореня, що їх було здійснено в Угорщині.

Ринкову економіку можна побудувати за відносно короткий період, проте це вимагає лідерства та наполегливості. Слід бути готовим і до невдач на цьому шляху, а також до того, що з часом реформи уповільнються і це прямо впливає на економічне зростання.

Інструкції до дій: реформи Естонії (Частина 3)

Експерти відзначають, що попри успіхи в багатьох країнах, усіх посткомуністичних реформ ще не завершено. Можна вивести певну “інструкцію до дій” з реформування. Це  – швидке і масове впровадження реформ; зміна влади та прихід тих, хто прагне реформ; головним рушієм реформ має стати держава, бо жодна міжнародна інституція не зможе допомогти.

Однією із головних проблем є корупція та рентоздирництво. Найкращими ліками від цього є абсолютна відкритість, конкуренція і максимальне не втручання держави.

Інструкції до дій: реформи Угорщини (Частина 4)

Отже, єдиного правильного шляху немає та і не може бути. Зміни необхідні. Лише реформи і чітка економічна політика держави можуть посприяти добробуту країни та її громадян. Проте, для полегшення шляху змін потрібно орієнтуватися як на успіхи, так і на помилки країн,що вже пройшли основний шлях реформ.

Інструкції до дій: реформи Грузії (частина 5)

В наступних матеріалах ми поглянемо на шлях реформ чотирьох посткомуністичних країн. Ці країни вже досягли змін і їхні результати можна оцінити та використати.

Інструкції до дій: реформи Чехії (частина 6)