Країни де в 2020 йде війна: список

Незважаючи на пандемію коронавірусу, конфлікти та війни у світі продовжуються. Від трагедій не сховатися ані у Європі, ані в Африці.

Детальніше про це розповідає Інвестор-ЮА.

Війни та конфлікти продовжуються: де і чому

Число гарячих конфліктів, де гинуть люди, застосовується важке озброєння та вогнепальна зброя, залишається незмінним. Це Україна, Ірак, Ємен, Лівія. Меншою мірою – Афганістан, де є Талібан та Сирія, де битви вже майже закінчилися.

Конфліктує також і Африка: там протистояння триває у Сомалі, ЦАР, Демократичній Республіці Конго, регіоні Сахель, Південному Судані. В ДРК діють багато озброєних груп, які воюють між собою та проти армії країни, Південний Судан – наймолодша країна світу – балансує між мирними угодами та новими спалахами насильства (до 400 тисяч загиблих). 

Велику роль там відіграють такі групи як Аль-Каїда та Ісламська держава, а також їх місцеві сателіти. І саме з ними, а не з арміями сусідніх країн, борються солдати Чаду, Буркіна-Фасо, Нігеру та Мавританії. Якщо брати лише 2020 рік, то найбільші жертви спричинило терористи Боко Харам – майже 2000 людей.

В Сахелі та Магрибі (Північ Африки та пустельний регіон південніше) загинуло 932 людини. В Камеруні сепаратизм розмовляє на англійській мові і він забрав у 2020 році щонайменше 330 людських життів, загалом цифра сягає більше трьох тисяч. Трохи більше загинуло від війни в Малі. 

Періодично старі образи та заморожені конфлікти відроджуються і нагадують про себе знову. Прикладом можуть служити сутички високо в Гімалаях між Пакистаном, Індією та Китаєм за чітко не встановлений кордон (3240 км) у малонаселеному регіоні.

Чому спалахнув конфлікт між Китаєм та Індією

Офіційно ділянка між Індією та Китаєм називається “Лінією фактичного контролю”. Належним чином вона не демаркована. Уздовж Лінії Індія побудувала дорогу. Це розлютило не тільки Китай, але й маленьку державу Непал. В Катманду заявляли, що дорога зачіпає й їхню територію. КНР розмістила там армію та почала будувати власну інфраструктуру. 

Після останньої сутички в регіоні Ладакх 20 солдатів та офіцерів Індії та приблизно 43 китайських солдат загинуло від каміння, палиць, обмороження та падіння у гірську річку. На інших ділянках Пакистан обстрілами порушував перемир’я. Це найкривавіші сутички з 1962 року (коли Індія з тріском програла війну Китаю) і перші з жертвами з 1975. 

Кардинальний розворот війни

У Лівії втручання Туреччини на боці визнаного ООН уряду на заході змінило хід війни. До цього перемагав східний уряд маршала Халіфа Хафтара, якого всіляко підтримує Росія. Не в змозі взяти західну столицю Триполі він був змушений відступити, а згодом втратив міжнародний аеропорт Триполі та свій найбільший форпост на заході країни – місто Таргуна. Солдати, тікаючи, лишали за собою дороге, часом російське озброєння та устаткування, включаючи гелікоптери. 

Після низки поразок Хафтар сказав, що готовий зупинити війну та почати перемовини про мирне майбутнє майже знищеної країни, але в якої є нафта (нафти там найбільше в Африці). Зараз видобуток на величезному нафтовому полі Шарара на пустельному півдні відновився. 

Ця заява була зроблена Хафтаром у Каїрі, Єгипет, коли він приїхав на зустріч з іншим союзником – президентом Аль-Сісі. Західна армія дійшла до рідного міста Каддафі – Сірту, але поки що спроби захопити його наражаються на жорсткий вогонь з дронів та літаків. 

Президент Башар Асад, майже вигравши війну, зіткнувся з іншою проблемою –  економікою. Зарплата чиновників дуже маленька, на південному сході вже спалахнули протести через поганий рівень життя.

Під контролем повстанців залишився лише один регіон – північний Ідліб. Саме Ідліб залишається найбільш гарячою точкою в країні. Ердоган також оголосив про початок операції в сусідньому Іраку проти курдів та їх Робочої Партії.

На теренах Південної Америки нова війна “поліцій” почалася у 2018 році в регіоні річки Кататумбо, яка пролягає по Колумбії та Венесуелі. Наразі загиблих вже майже 1000, ще 40 тисяч – переміщених осіб. Фактично, це продовження війни з наркотиками та наслідок кризи у Венесуелі.

Кататумбо залишився у вакуумі влади без “замирених” FARC та урядових сил. Така ж історія, але у Мексиці, призвела майже до 5000 жертв в країні лише за 2019. 

Третя світова: чи може початися і як саме

Наразі небезпечними з точки зору початку війни є протистояння Індії та Пакистану. Це тому, що обидві держави мають ядерну зброю та ультра-націоналістичні уряди. Описане вище зіткнення між арміями Нью-Делі та Пекіну на спірному кордоні лише підтверджує цю тезу. Між урядами Хана і Моді забагато невирішених територіальних питань. 

Неспокійно, особливо зараз, і на Корейському півострові – Пхеньян обриває зв’язки з Півднем і США та погрожує мілітаризацією та новим розвитком ядерної зброї.

У вразливій ситуації Японія, яка відмовилась від американських систем протиракетної оборони Aegis Ashore через надвелику ціну, технічні складнощі (комплекс старіє навіть на фоні ракет КНДР) і протести місцевих жителів. А про купівлю наступальних ракет “повітря-земля” йдуть лише розмови з 2017 року. 

Китаю вкрай важлива стабільність та спокій у регіоні, особливо на фоні пандемії коронавірусу і необхідності повертати лідируючі позиції у світі. Тож, можливо, в Пекіні будуть намагатися стримувати Кім Чен Ина від провокуючих дій (але не факт, що вдало). 

Навколо ядерної зброї крутиться і протистояння США з РФ. Наразі ми маємо ситуацію, коли останній ядерний договір між цими державами – NEW START або СНО-3 – спливає вже у 2021 році.

Поки що розмов про їх продовження не особливо багато, є ризик, що СНО-3 не продовжать. Якшо це станеться, то Вашингтон та Москва будуть потенційно відкриті до гонки озброєнь. Китай відмовився брати участь у запропонованих тристонніх перемовинах, а у Сенаті підтримали виділення 10 млн доларів на поновлення ядерних випробувань (вони не відбувалися з 1992 року). 

Не дивлячись на існування так званої “Дуги нестабільності”, яка проходить через Україну та Близький Схід до Африки, глобальний ризик конфлікту ще залишається низьким. Ядерна зброя, про яку тут багато сказано, є поки що гарним фактором стримування. Але засобів для цього ж стримування стає все менше. 

Джерело: сайт Час-Дій

Читайте також: “Щоб залишити собі Крим?”: навіщо в РФ змінюють конституцію