Алчевські: що зробило для міста найбагатше сімейство Харкова

Вулиця, названа на честь родини Алчевських, з’явилася на карті Харкова у 2015 році. Щоправда, ще 2004 року, під час святкування 350-річного ювілею з дня заснування Харкова у місті було встановлено погруддя голові знаменитого сімейства Олексію Алчевському. Мій Харків розповідає, чому ця сім’я стала важливою частиною міської історії.

Народження бізнес-імперії Алчевських

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть родина Алчевських була однією з найпомітніших у комерційному та культурному житті Харкова. Прийшли вони до цього не одразу. Про цю сім’ю говорять зазвичай так: історія швидкого зльоту та швидкого падіння. У цьому проміжку Алчевські здійснили величезний внесок у розвиток Харкова і не лише залишивши про себе глибоку пам’ять.

Рушійним двигуном сімейного успіху був Олексій Алчевський. Родом із Сум, із родини з багатими купецькими та торговельними традиціями, молодою людиною він приїжджає підкорювати Харків. Час був унікальний: 1860-ті роки, час Великих реформ та великих надій на майбутнє у Російській імперії.

Першою сходинкою для побудови бізнес-імперії Алчевського стала торгівля чаєм. Порівняно із Сумами харківська торгівля виявилася перспективнішою, принесла величезний прибуток. Через 20 років фірма Олексія стала монополістом у чайній торгівлі у всій губернії. Алчевські володіють численними магазинами та складами.

Чай був лише початком. Наступний важливий стратегічний крок, який дозволив Алчевському вийти новий рівень – організація Комерційних кредитних товариств та Земельного банку. Підприємцю не було ще й 40 років, коли він став мільйонером.

На вершині світу. Олігарх та меценат

У другій половині ХІХ століття вугледобувна та металургійна промисловість на Донбасі переживає бум. Сюди ринули мільйонні інвестиції зарубіжних та місцевих підприємців. Не зміг залишитися осторонь і Алчевський.

Спочатку він вклав кошти у видобуток вугілля. Це принесло величезний прибуток. Далося взнаки вигідне розташування ділянок, на яких добувалося вугілля. Зовсім поруч була щойно побудована гілка залізниці (Дебальцево-Луганськ). У 1890-х роках починається новий економічний підйом. Особливо перспективною є металургійна галузь. Алчевський вирішується започаткувати металургійне виробництво.

За різними даними, на початок ХХ століття статки Алчевського становили від 18 до 30 млн. рублів. На той час це було нечуване багатство. Підприємства бізнесмена були серед найбільших у регіоні. Їхні виробничі потужності та прибутковість зростали стрімкими темпами.

Багатством, що опинилося в руках, можна було розпорядитися по-різному. Алчевський не програв його у карти і не витрачав лише на свої сімейні потреби. Частину своїх грошей він вирішив віддати на суспільний розвиток. У цьому йому допомогла дружина Христина Алчевська. Саме завдяки Алчевській у Харкові з’явилися перші у всій Російській імперії недільні курси для жінок. Чоловіком однієї з дочок Алчевських став знаменитий харківський архітектор Олексій Бекетов.

За завданням тестя він планує будинки Земельного банку, сімейної садиби Алчевських. Ці архітектурні шедеври можна досі побачити у центрі Харкова (площа Конституції, вулиця Мироносицька). На кошти Алчевських будувалися школи, лікарні, церкви. Багато в чому завдяки енергійній діяльності Алчевських у Харкові було відкрито першу публічну бібліотеку (нині бібліотеку імені Короленка).

Крах Алчевських

Сімейної ідилії настав кінець разом із суворою економічною кризою на зламі двох століть. Головним пунктом у краху та трагедії Алчевських стала загадкова смерть глави сімейства, про яку дослідники сперечаються досі.

Сталася велика криза на біржі. Внаслідок неї першими під удар потрапили металургійні підприємства харківського магната. Ресурси для виправлення ситуації він міг черпати лише у своїх банках. Однак на тлі глибокої кризи цих коштів не вистачає. Залишається один вихід – отримати велике державне замовлення.

З метою вирішення цього питання Алчевський вирушає до столиці імперії, місто Санкт-Петербург. Серед його знайомих міністр фінансів Сергій Вітте, тож підприємець розраховує, використовуючи зв’язки, отримати велике замовлення на виробництво рейок. Завдяки отриманню замовлення Алчевський планував випустити облігації, які покращать становище його фінансових структур.

Проте міністерство відмовило йому у допомозі. Дорогою додому банкір і промисловець кидається під поїзд. Офіційна версія – самогубство. Після цього відбулися державні перевірки банків Алчевського. На чолі перевірочної комісії став сам імператор. Було виявлено масові фінансові зловживання. У результаті Земельний банк Алчевського потрапив у власність московських купців Рябушинських. Акції металургійних підприємств було частково викуплено іноземними бізнесменами.

Чи справді смерть Алчевського була самогубством? Можливо, за цією справою можна знайти підступні дії конкурентів. Але, як би там не було, пам’ять про Алчевського зберігають збудовані ним будівлі, що слугують Харкову і сьогодні.