Економічне порно України
Читаючи блоги та слухаючи виступи українського керівництва, багатьом українцям важко не почати пишатися. Мовляв, нарешті! Нарешті імпорт-експорт зрівнялися і українська економіка розвиватиметься. Та це не зовсім так.
Найсмішніше те, що вони дивляться на показники валютних надходжень, а не того що експортується та в яких кількостях. Це ж виглядає приблизно так: імпортуємо 20 тонн, експортуємо – 5 тонн. Проте, вартість імпорту при меншій вазі майже завжди перевищує вартість експорту. Чому? Та тому що ми вивозимо вагон з лісом, а в замін по вартості імпортуємо – 4 італійських тумбочки на кухню з того ж лісу. Ми експортуємо вагон твердих сортів пшениці, а взамін ввозимо 5 тонн італійських макаронів. Хіба це економіка? Це мародерство, яке веде до знищення будь-якого місцевого виробництва та захоплення ринку іноземними виробниками. Вони ж з задоволенням нам підсовують МВФ та інші свої “стратегії”.
Але нам цього не потрібно. Україна має шанс стати виробником №1 на європейському континенті за якістю харчових продуктів, меблів, одягу, металообробки, реалізувавши лише декілька кроків:
- На один рік відмінити будь-які митні платежі на виробниче обладнання та комерційний транспорт (навіть ПДВ). Підприємливі українці мають забезпечити себе основними виробничими засобами, почати працювати, отримувати прибуток, відчути самостійність та впевненість, ще більше закохатися в рідну країну, яка дала їм шанс на прибуткову роботу.
- Бізнес має працювати в єдиній системі оподаткування з одним типом податків та зрозумілим грошовим обліком, не має бути великої кількості систем, які спонукають до контрабанди та корупції.
До цього всього, з однієї сторони, ми маємо великий мінус від трудової еміграціі, але з іншої – якщо запрацюють такі умови в нашій країні, ми швидко повернемо вже кваліфікованих працівників, які 1-2 роки відпрацювали в польського пана, навчилися малому виробничому бізнесу та готові свої руки та мозок задіяти на користь собі, своїй сім’ї та країні.
Невже все так просто? Написати закон, прийняти його за кілька годин і все готово. Але ж ні, керівництву країни це не потрібно, адже вони пішли шляхом монополізації. Їм не потрібні 10-15 мільйонів малих підприємств, власники яких виробляють продукт з етикеткою “made in Ukraine” та думають головою. Таких вже непросто буде обдурити, тому що вони матимуть свою зону комфорту – незалежність від системи!
Є хороша українська приказка “пусти свиню під стіл – вона вилізе на стіл”. Це дуже нагадує український політикум, який українці пустили за стіл. Стіл, який мав зробити український народ щасливим та забезпеченим. Ви не враховуєте, що людям, які вас туди всадили, потрібно розвиватися, заробляти. І вони не свині, а працелюбні українці.
Іван Бриль – журналіст, аналітик
