Росія погрожує залишити Україну без пального: реальність чи вигадки?

В Україні більшість пального є імпортним, крім того незважаючи на 4 рік війни на сході до цих пір значна кількість купується саме в Росії. Саме з такою, обережністю експерти сприйняли заяви в російських медіа про те, що слідом за санкційним списком потрібно перестати експортувати бензин в Україну, повідомляє “Інвестор”.

В той час коли політики часто говорили, про “газову голку” на яку підсадили Україну менше слів говорили, що із пальним у нас не все в порядку. Більшість бензину та дизелю ми імпортуємо, а країни котрі найбільше поставляють в Україну – це Росія та Білорусь. 

Новий рік-нові податки: Рада проголосувала за збільшеня низки існуючих ставок

Поїзд пішов: українці стали менше їздити до Росії

Саме через таку статистику велике занепокоєння викликають дискусії на російських каналах, про те, що варто поставляти пальне в Україну. Як відомо, те, що обговорюють в медіа так чи інакше узгоджується із російськими владними структурами, саме через це потрібно серйозно ставитись до таких заяв.

Фантазії медійників знаходять і фактично офіційне втілення. Член комітету держдуми Олексій Журавльов, зокрема заявляє, що

“80% нафтопродуктів постачаємо ми і Білорусь. Ось так просто: раз, і все, до побачення. Колапс одразу”.

Україна на такі вислови на офіційному рівні ніяк не реагує, хоча усім відомо, що енергетика у справах з Росією це сфера не економіки, а метод впливу.

Проте, експерти нашого паливного ринку не є такими ж спокійними як урядові кола. В їхніх колах існує теза про те, що якщо росіяни від слів перейдуть до дій, то нас чекатимуть важкі часи – дефіцит буде такий, що ціна на бензин та дизель може стрибнути навіть удвічі. 

Як стати енергонезалежною: львів’янка вже 15 років не використовує газ (фото)

Тернополяни проти перевізників: як жителі міста протидіють завищеним тарифам

Сергій Куюн директор “Консалтигової групи А – 95” відзначає, що росіяни цілеспрямовано працювали в тому напрямку, щоб узалежнити Україну від імпортного пального. Як приклад, він наводить той факт, що наприкінці 90-х російські групи,а бо ж близькі до них бізнесмени зупинили п’ять із семи нафтопереробних заводів, зокрема придбали лисичанський нафтопереробний завод та зупинили його роботу.

Сергій Куюн зауважує:

“Різні є версії, дійсно можна розглядати, як диверсію: купити заводи і закрити. Тут заводи закрили, і в той же час модернізували заводи в Росії”.

Таким чином, на думку експерта кабінет міністрів та і РНБО мають оцінювати ризики, та прораховувати як реагувати на такі виклики. Однак єдиним виходом у такій ситуаціє, пошук інших бізнес-партнерів та налагоджувати власне виробництво. В іншому випадку не можна виключати, що російські кола і надалі зможуть впливати на цю важливу сферу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *